Поєднання туберкульозу та неспецифічних захворювань легень

А.Г. Хоменко

Поєднання туберкульозу та неспецифічних захворювань легень (НЗЛ) в клінічній практиці зустрічається досить часто.

Після лікування туберкульозу легенів можуть залишитися бронхоектази, в результаті чого розвивається бронхоектатична хвороба з періодично виникаючими загостреннями за типом рецидивуючої пневмонії з гострим перебігом, а іноді хронічним запальним процесом.

Виникнення неспецифічного запального процесу пов`язане з порушеннями прохідності бронхів, мукоциліарногокліренсу, а також наявністю у вмісті бронхів різної умовно-патогенної флори.

У більшості хворих, у яких вдалося домогтися стійкого вилікування туберкульозу, таке захворювання розвивається в результаті розмноження мікробної флори і протікає з усіма ознаками пневмонії (підвищення температури тіла, іноді озноб, нічний піт, кашель з виділенням мокроти).

У легких відповідно розвинутому запального процесу вислуховуються сухі і вологі хрипи, рентгенологічно виявляється затемнення.

Основний метод виявлення пневмонического процесу - бактеріологічне дослідження мокротиння шляхом посіву її на поживні середовища.

У деяких хворих внаслідок реактивації залишкових змін після лікування туберкульозу у вигляді вогнищ більших фокусів - індуратов, а також туберкульом розвивається рецидивний туберкульозний процес з формуванням будь-якої клінічної форми туберкульозу.

У цих випадках має місце поєднання туберкульозу та неспецифічного запального захворювання легенів.

Слід підкреслити, що рецидивний туберкульоз, як правило, протікає важче, ніж вперше виявлений туберкульозний процес, і лікування його менш ефективно (А. Е. Рабухін, А. Г. Хоменко, В. В. Поспєлов).

При поєднанні рецидивного туберкульозу з НЗЛ відзначаються виражені клінічні прояви обох захворювань.

Більш рідкісними є випадки розвитку свіжого туберкульозного процесу у хворих затяжний пневмонією і з бронхоектазами. Прогноз у таких хворих більш сприятливий, так як вперше розвинувся туберкульоз краще піддається лікуванню протитуберкульозними препаратами, ніж рецидивний.

Дуже близька за характером змін в легенях до описаної вище групі хворих з вперше виявленим туберкульозом при наявності кістозної гіпоплазії і емфіземи легенів.

Діагноз при такому поєднанні зазвичай вдається встановити лише при спостереженні за хворими в динаміці в процесі лікування.

Таким хворим, як правило, встановлюють діагноз фіброзно-кавернозного або циротичного туберкульозу, і тільки динамічне спостереження дозволяє уточнити характер захворювання і довести, що кістозні зміни та емфізема не пов`язані з запущеним туберкульозним процесом.

В останні роки отримані дані про виявлення за допомогою спеціальної апаратури у вперше виявлених хворих з різними формами туберкульозу легень ознак хронічної обструктивної бронхопатіі без виражених клінічних проявів.

Здається, в певних умовах у цих хворих можуть з`являтися і клінічні симптоми бронхіальної обструкції, що підтверджується повідомленнями ряду авторів про спостерігалися ними хворих на туберкульоз з явищами обструктивного бронхіту або навіть бронхіальної астми.

До теперішнього часу не встановлено, чи є у цих хворих патогенетична зв`язок між туберкульозом і бронхіальної обструкцією або у них спостерігаються два незалежних один від одного захворювання.

Особливу групу складають хворі на хронічний первинний туберкульоз, у яких виникають напади бронхіальної астми.

Деякі автори вважали, що напади бронхіальної астми пов`язані зі специфічним медіастинітом, що розвиваються внаслідок хронічного туберкульозного процесу в лімфатичних вузлах середостіння (Б. М. Хмельницький, В. А. Равич-Щербо та ін.).

На цій підставі таким хворим з метою лікування проводили туберкулінотерапія з певним клінічним ефектом (Б. 3. Букіна).

У деяких хворих вдавалося добитися стійкого припинення нападів бронхіальної астми після видалення хірургічним шляхом казеозних лімфатичних вузлів в середостінні і ділянок легкого з наявністю туберкульозних вогнищ або навіть каверни (JI. К. Богуш).

У хворих на бронхіальну астму, які тривалий час отримують кортикостероїди, іноді розвивається «стероїдний» туберкульоз, вже давно описаний в літературі (А. Е. Рабухін).

В останні роки все частіше доводиться спостерігати хворих з альвеоліту ендогенного (ідіопатичного) і екзогенного походження, системними захворюваннями, зокрема коллагенозами (дерматоміозит, ревматоїдний артрит, склеродермія, червоний вовчак та ін.), Хронічним активним гепатитом, т. Е. Захворюваннями, при яких багатьом хворим проводять лікування кортикостероїдними препаратами, в результаті чого у них розвивається стероїдний туберкульоз.

Якщо в період появи перших відомостей про стероидном туберкульозі таких хворих було небагато, то в міру збільшення кількості захворювань, при яких тривало застосовують кортикостероїди, число їх побільшало.

Легеневий туберкульоз описаний у хворих, яким була проведена пересадка нирки, і в осіб з різними імунодефіцитними станами.

Безсумнівно, для встановлення правильного діагнозу у таких хворих необхідно застосувати різноманітні методи обстеження, які використовуються в спеціалізованих діагностичних відділеннях, а також особливу терапевтичну тактику, спрямовану на лікування туберкульозу і сполучається з ним захворювання.

У разі виникнення пневмонії необхідне лікування антибіотиками широкого спектра дії з урахуванням чутливості до них мікробної флори.

Велике значення мають також лікувальний лаваж бронхів і ендобронхіальное введення лікарських засобів.

Якщо виявлена грибкова флора (кандиди, аспергілли і ін.), То хороший ефект дають протигрибкові препарати: амфоглюкамін, амфотерицин В, низорал і ін.

Після лікування туберкульозу рекомендується проведення превентивної протитуберкульозної терапії ізоніазидом протягом 3 міс.

Відео: Спориш (спориш). Лікувальні властивості, рецепти народної медицини

При поєднанні туберкульозу з обструктивним бронхітом і бронхіальною астмою поряд з протитуберкульозною терапією необхідно проводити тривале, систематичне лікування бронхообструктивним захворювань наявними в даний час засобами.

Туберкульоз не є протипоказанням до застосування лікарських засобів, що використовуються при лікуванні обструктивного бронхіту і бронхіальної астми, а також фізіотерапевтичних процедур і екстракорпоральних методів (плазмаферез, гемосорбція та ін.).

При поєднанні туберкульозу і кістозної гіпоплазії легенів, особливо ускладнилася гнійних процесах, крім медикаментозного лікування, застосовують оперативні втручання, при
цьому обсяг резекції ураженої ділянки залежить від протяжності патологічного процесу: від видалення частки до пневмонектоміі.

В останні роки накопичено досвід хірургічного лікування (пневмонектомія) хворих, у яких туберкульоз поєднується з синдромом Картагенера.

При поєднаних захворюваннях перед операцією, а також в найближчому і віддаленому післяопераційному періоді нерідко потрібне проведення протитуберкульозної хіміотерапії з лікувальною і профілактичною метою.

1996 р