Успіхи сучасної кардіохірургії привели до розширення контингенту пацієнток з вадами серця, яким вагітність в даний час не протипоказане. Найбільш частими операціями на серці є мітральна комиссуротомия і протезування клапанів, які слід проводити до настання вагітності. Коміссуротомія іноді здійснюється під час вагітності.
Після успішної операції на серці планування вагітності допустимо не раніше ніж через рік. Великий проміжок до настання вагітності небажаний через загрозу розвитку рестенозу.
Вагітних з протезованими клапанами госпіталізіруют- три рази протягом вагітності в спеціалізоване кардіоакушерское відділення: до 12 тижнів - для оцінки стану гемодинаміки матері, підбору терапії, що включає антікоагулянти- в 26-28 тижнів - з метою корекції терапії у матері і оцінки динаміки зростання плоду- на 36-му тижні - для підготовки до пологів і вибору методу розродження.
Пологи проводять обережно, через природні родові шляхи без накладення акушерських щипців. Абдомінальне розродження показано тільки при появі симптомів серцевої недостатності і за акушерськими показаннями.
Гіпертонічна хвороба спостерігається у 4-5% вагітних і проявляється тими ж клінічними симптомами, що й у невагітних. Діагноз гіпертонічної хвороби встановлюють на підставі анамнезу, тобто з урахуванням артеріальної гіпертензії до вагітності. Про гіпертонічної хвороби може також свідчити вперше проявилася в I триместрі вагітності артеріальна гіпертензія (у здорових пацієнток в першій половині вагітності АТ дещо знижується).
Ведення вагітності та пологів у пацієнток з гіпертонічною хворобою залежить від тяжкості захворювання і ранньої діагностики можливих ускладнень.
При важких формах гіпертонічної хвороби (АТ 200/115 мм рт. Ст. І вище з ураженням серця, мозку, сітківки, нирок та ін.), Що відповідає III стадії гіпертонічної хвороби, вагітність протипоказана.
Найбільш частими ускладненнями вагітності у пацієнток з гіпертонічною хворобою є гестоз (10-40%), відшарування плаценти, яка відбувається в 2-3 частіше, ніж при нормальному АТ. При гіпертонічній хворобі погіршується матково-плацентарний кровотік, тому можливі плацентарна недостатність і затримка росту плода. При розвитку гестозу на тлі гіпертонічної хвороби ризик затримки росту плода і хронічної гіпоксії плода зростає до 30-40%.
Негативний вплив вагітності на перебіг гіпертонічної хвороби може проявитися енцефалопатією, порушенням мозкового кровообігу.
Вагітні з гіпертонічною хворобою потребують ретельного і регулярному спостереженні спільно акушером і терапевтом.
Перша госпіталізація вагітної зі середньо-і важкої гіпертонічною хворобою необхідна до 12 тижнів для вирішення питання про можливість пролонгації вагітності. Друга госпіталізація проводиться в 28-32 тижнів (період найбільшого навантаження на серцево-судинну систему), третя госпіталізація (в 37-38 тижнів) здійснюється з метою підготовки пацієнтки до родів і вирішення питання про метод родоразре-шення. Приєднання гестозу стає показанням для негайної госпіталізації і нерідко - дострокового розродження.
Лікування гіпертонічної хвороби у вагітних проводять за тими ж принципами, що і у невагітних (гіпотензивні препарати, в тому числі антагоністи іонів кальцію, стимулятори адренергічнихрецепторів, вазодилататори, калій зберігаючі діуретики, спазмолітики). Одночасно забезпечують профілактику плацентарної недостатності.
Розродження пацієнток з гіпертонічною хворобою частіше проводять через природні родові шляхи при адекватному знеболюванні (епідуральна анестезія) і гіпотензивної терапії. Другий період пологів, в залежності від стану породіллі і плоду, слід скорочувати шляхом проведення епізіотомії або накладення акушерських щипців. У третьому періоді пологів профілактика кровотечі здійснюється за допомогою окситоцину (метілергометрін протипоказаний у зв`язку з вазопресорних ефектом!).
Показаннями до кесаревого розтину при гіпертонічній хворобі є неефективність проведеної терапії, а також стану, що загрожують життю і здоров`ю матері (відшарування сітківки, розлад мозкового кровообігу та ін.).
варикозна хвороба зустрічається у 20-40% вагітних. Висока частота цього захворювання під час вагітності багато в чому обумовлена підвищенням рівня прогестерону, який, крім розслабляючого дії на судинну стінку з розвитком відносної клапанної недостатності вен, пригнічує вироблення окситоцину, тонізуючого гладку мускулатуру. Розвитку варикозної хвороби під час вагітності сприяє також збільшення ОЦК.
Клінічні прояви захворювань вен залежать від локалізації ураження, форми і стадії. Можливо варикозне розширення вен нижніх кінцівок, зовнішніх і внутрішніх статевих органів, прямої кишки, шкіри живота, молочних залоз і сідниць. Виникла на початку вагітності варикозна хвороба прогресує, а з закінченням вагітності ці симптоми, як правило, слабшають.
В результаті варикозної хвороби виникають телеангіектазії на шкірі обличчя, шиї, верхньої половини тіла, рук-після пологів вони поступово зникають. Розширення дрібних підшкірних вен нижніх кінцівок у вигляді «сіточки» може зберігатися після пологів.
До варикозного розширення гемороїдальних вен привертає схильність до закрепів і підвищений тиск в ректальних венах через їх здавлення збільшеною маткою. Виникнення цього ускладнення в післяпологовому періоді пов`язано також з потугами в другому періоді пологів.
Діагностика і лікування варикозної хвороби у вагітних практично не відрізняються від таких у невагітних.
Лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок полягає в еластичної компресії (еластичні панчохи, колготки), яка сприяє здавлення підшкірних вен, зменшення застійних явищ і прискорення кровотоку. Можна використовувати Ангіопротектори: Ескузан в таблетках, Детралекс, Гинкор Форте та ін.
Ін`єкційно-склерозирующую терапію під час вагітності, як правило, не застосовують.
Гемобластози у вагітних