Організаційні аспекти діяльності медичних сестер з надання протитуберкульозної допомоги населенню

Скачкова Е. І.

В умовах, що склалися розвитку епідемії туберкульозу роль середнього медичного працівника, як на поліклінічному ділянці, так і в стаціонарі при проведенні протитуберкульозних заходів істотно зросла.

Профілактичні планові медичні огляди населення спрямовані на своєчасне виявлення туберкульозу. У дітей і підлітків регулярно один раз на рік повинна проводитися туберкулінодіагностика, а у підлітків і дорослих не рідше одного разу на два роки флюорографія органів грудної клітини. Групи ризику по туберкульозу оглядаються частіше - щорічно або два рази на рік.

Два рази на рік протягом перших трьох років необхідно обстежити осіб, знятих з диспансерного протитуберкульозного обліку в зв`язку з одужанням. Вони повинні спостерігатися у дільничного терапевта, а медична сестра терапевтичного ділянки зобов`язана стежити за своєчасністю проходження флюорографії органів грудної клітини здоровими від туберкульозу.

Те ж відноситься і до тих, хто ніколи клінічно не хворів на туберкульоз, але має залишкові Посттуберкулезний зміни в легеневій тканині. Також два рази на рік треба обстежити на туберкульоз осіб, звільнених зі слідчих ізоляторів і виправних установ протягом перших двох років після звільнення.

Щорічно два рази в рік підлягають обстеженням ВІЛ-інфіковані та особи, які перебувають на диспансерному обліку в наркологічних і психіатричних закладах, а також особи, що знаходяться в тісному контакті з джерелами туберкульозної інфекції.

Медична сестра повинна також стежити за щорічними обстеженнями на туберкульоз хворих на цукровий діабет, хронічні неспецифічні захворювання органів дихання, шлунково-кишкового тракту і сечостатевої системи, які отримують кортикостероидную, променеву і цитостатичну терапію, а також осіб, що належать до соціальних груп високого ризику захворювання на туберкульоз (без певного місця проживання, мігранти, біженці, вимушені переселенці).

В індивідуальному (позачерговому) порядку профілактичним оглядам на туберкульоз підлягають особи, які проживають разом з вагітними жінками і новонародженими, а також особи, у яких вперше встановлено діагноз - ВІЛ-інфекція.

Важливо пояснювати пацієнтам (це завдання і медичних сестер), що не варто боятися флюорографічних обстежень, що зараз застосовується цифрова рентгенодіагностична техніка з променевим навантаженням в 30-50 разів меншою в порівнянні з плівковими флюорографами.

Особи з виявленою патологією або при підозрі на неї після флюорографії підлягають контрольному дообстеження, і тут без допомоги дільничної медичної сестри не обійтися.

Іншим важливим методом виявлення туберкульозу в групах ризику є проведення досліджень на виявлення мікобактерій туберкульозу (МБТ) в мокроті, сечі та інших виділеннях людини. Важливим є правильний забір матеріалу, перш за все мокротиння (проведення дратівливих інгаляцій).

Виявлення найбільш епідемічно небезпечних хворих - бактеріовиділювачів усіма методами (бактеріоскопія, посіви на МБТ) з подальшим їх лікуванням - один з найважливіших пріоритетів у наданні протитуберкульозної допомоги населенню. Тут має значення своєчасне направлення на обстеження осіб з симптомами захворювання, які самостійно звертаються за медичною допомогою, як правило, до дільничного терапевта.

Якщо у хворого хронічне неспецифічне захворювання, яке важко піддається лікуванню і протікає з частими загостреннями, необхідно запідозрити туберкульоз і направити, крім флюорографії органів грудної клітини, на бактеріоскопічне або бактеріологічне обстеження. Те ж відноситься до кашляючих нетранспортабельним хворим.

Знайти бактеріовиділювачів дуже важливо, але не менш важливе значення має робота в так званих вогнищах туберкульозної інфекції. Осередком туберкульозу може бути квартира, гуртожиток, установа соціального забезпечення, будь-яке підприємство, і навіть весь невеликий населений пункт, якщо його мешканці тісно спілкуються з хворим на туберкульоз.

Туберкульоз органів дихання, особливо не лікувався, найбільш небезпечний для зараження оточуючих. Менш небезпечні хворі з позалегеневими формами туберкульозу. Особливу категорію джерел інфекції становлять хворі сільськогосподарські тварини (як правило, корови) і птиці.

Зі змістом протиепідемічної роботи повинні бути знайомі не тільки лікарі-фтизіатри та медсестри фтизіатричних ділянок, епідеміологи та помічники епідеміологів центрів держсанепіднагляду, а й лікарі та медсестри різних спеціальностей, в тому числі старші і головні сестри лікувально-профілактичних установ усіх профілів.

Протиепідемічна робота включає госпіталізацію та лікування хворого, ізоляцію його і контактних дітей в межах вогнища, організацію заключної дезінфекції, навчання поточної дезінфекції хворого і контактних, первинне обстеження контактних і в подальшому їх систематичне обстеження на туберкульоз, проведення хіміопрофілактики туберкульозу або профілактичного лікування, здійснення вакцинації і ревакцинації БЦЖ за епідпоказаннями у туберкулінотріцательних, незалежно від віку контактних, і так далі.

Джерело туберкульозної інфекції в більшості випадків існує тривалий час, оскільки туберкульозу властиво тривалий, нерідко хвилеподібний і хронічний перебіг. За контактними спостерігають протягом всього терміну виділення МБТ хворим на туберкульоз, а також протягом одного року після зняття бактеріовиділювачів з епідеміологічного обліку або виїзду з вогнища інфекції, крім того, протягом двох років після смерті хворого, що виділяв МБТ в зовнішнє середовище.

При встановленні діагнозу активного туберкульозу у хворого, що знаходиться на лікуванні в соматичному, психоневрологічному або іншому стаціонарі, протиепідемічні заходи здійснює персонал цієї установи. В єдиному селищному (сільському) вогнищі туберкульозу коло контактних визначається за допомогою місцевої адміністрації, фельдшерів ФАПів, самих хворих і членів їх сімей.

Перша зустріч людини з збудником туберкульозу, як правило, закінчується сприятливо, а саме виробленням природного імунітету. Але тут важливо не пропустити період первинного інфікування туберкульозом, вчасно обстежити дитину і провести курс хіміопрофілактики.

Наш досвід показує, що не всі діти за результатами туберкулінодіагностики направляються до фтизіатрів при «віражі» туберкулінової проби (перехід негативної проби Манту з 2 ТО туберкуліну в позитивну) або при її наростанні, в порівнянні з попереднім роком, на 6 мм і більше.

До 30% «віражних» дітей не доходять до фтизіатра, а зворотного зв`язку між загальними педіатрами та фтизіопедіатра, між педіатрами та медичні шкіл, дитячих дошкільних установ часто немає. Не завжди обстежується оточення «віражних» дитини, щоб виявити джерело туберкульозної інфекції. Середній медичний персонал повинен брати повноправну участь в усуненні цих недоробок.

При «віражі» туберкулінових проб, наростанні чутливості до туберкуліну (збільшення діаметра папули на 6 мм і більше), гиперергической пробі Манту з 2 ТО туберкуліну (папула 17 мм і більше), а також при наявності контакту з хворим на туберкульоз призначається хіміопрофілактика (превентивне лікування) туберкульозу, що проводиться контрольованим методом.

Якщо не можна ізолювати дитину в туберкульозний санаторій або спеціальну групу дитячого дошкільного закладу, то контроль за прийомом препаратів повинні здійснювати середні медичні працівники будь-якого дитячого дошкільного закладу або школи.

У дорослих контроль прийому протитуберкульозних препаратів повинен проводитися середнім медичним працівником здоровпункту або Фана, якщо немає можливості хворому на туберкульоз або заповнивши контактну кожен день приходити за препаратами в туберкульозний диспансер або кабінет.

Багато нарікань викликає і якість проведення щеплень БЦЖ, яке визначається по наявності та розміру поствакцинального рубця - чим він більший, тим більше надій на успішне проведення специфічної профілактики туберкульозу. Максимальної буде захист при рубці довжиною 5 мм і більше.

До формування рубця малих розмірів призводять порушення в техніці проведення щеплення: вакцина БЦЖ в шприци набирається заблаговременно- щеплення ставиться в палатах новонароджених або кабінетах лікарів-педіатров- відзначаються порушення в зберіганні вакцини- замість вакцини БЦЖ-1 застосовується вакцина БЦЖ-М, хоча до вакцини БЦЖ-1 протипоказань немає, а епідситуація з туберкульозу неблагополучна. При проведенні щеплень вакциною БЦЖ-М частіше формується рубець розміром 3-5 мм, при проведенні щеплення вакциною БЦЖ-1 - від 5 до 8 мм.

Невакцинованих проти туберкульозу діти і підлітки або неякісно вакциновані (відсутність поствакцинальні знака або наявність рубчика малих розмірів - 1-2 мм) відносяться до групи ризику по туберкульозу.

Нерідко затягуються терміни передачі відомостей про новонародженого з пологового будинку в дитячу поліклініку. В результаті НЕ обстежується методом флюорографії оточення новонародженого і дитина може прийти в сім`ю, де є невиявлених хворий на туберкульоз. Це теж робота середнього медичного працівника.

І на закінчення декілька слів про значення роботи медсестри при проведенні лікування хворого на туберкульоз. Лікувальний ефект основного методу лікування - хіміотерапії - обумовлений безпосереднім впливом протитуберкульозних препаратів на МБТ і їх знищенням в організмі хворого.

Вибір певної комбінації хіміопрепаратів, їх дозування, способу використання у вигляді одноразової добової дози або розділеної на 2-3 прийоми, шляхи введення і ритму прийому препаратів (щоденний або інтермітуючий, тобто прийом їх 2-4 рази в тиждень), терміни лікування визначає лікар -фтізіатр.

Але великий вплив на результати лікування і середнього медичного працівника. При проведенні хіміотерапії важливим завданням є забезпечення регулярного прийому хворими протитуберкульозних препаратів протягом усього періоду лікування. Нерегулярний прийом препаратів призводить до розвитку лікарської стійкості МБТ, переходу захворювання в хронічну стадію і як наслідок - до смерті хворого від прогресування туберкульозу.

Особливістю лікування туберкульозу є те, що хворі після нормалізації суб`єктивного стану потребують тривалого багатомісячної прийомі хіміопрепаратів. Багато хто не розуміє цього і ухиляються від лікування. Тому так важливий контроль за лікуванням. У лікарняних і санаторних умовах прийом протитуберкульозних препаратів здійснюється тільки в присутності медичної сестри. В амбулаторних умовах прийом препаратів також необхідно проводити в присутності медичного персоналу, про що ми вже говорили, торкаючись хіміопрофілактики туберкульозу.

Велике значення слід надавати просвітницької діяльності. У санбюллетнях, плакатах, пам`ятках для населення повинні постійно знаходити відображення питання здорового способу життя (відмова від куріння, вживання наркотиків, шкода від побутового пияцтва і алкоголізму і т.д.). Успіх санітарно-освітньої роботи серед населення в значній мірі залежить від середнього медичного персоналу.

Медична сестра може надати допомогу лікаря в оцінці факторів ризику конкретно для тієї чи іншої людини, переконати пацієнта в необхідності їх усунення, щоб попередити можливе захворювання. При цьому дуже важливо знайти правильний тон бесіди, самому бути прикладом свідомого ставлення до збереження та підтримання здоров`я.

У разі захворювання на туберкульоз успіх лікування і результат захворювання багато в чому залежить від доброзичливих взаємин медсестри з пацієнтом і родичами. Слід своєчасно навчити осіб, які перебувають в контакті з хворими на туберкульоз, дотримуватися необхідних заходів обережності. Самого ж хворого добрим словом переконати систематично виконувати рекомендації лікаря.

Таким чином, роль медичної сестри велика і значима на всіх етапах надання протитуберкульозної допомоги населенню: профілактиці, виявленні, діагностиці та лікування туберкульозу.

2008 р