Травматичні ушкодження сечостатевих органів

Травматичні ушкодження сечостатевих органів у дітей зустрічаються порівняно часто, з них перше місце за питомою вагою займають закриті ушкодження нирок. За даними Н. Г. Дамье (1960), А. І. Рейхель і П. П. Зозулі (1971), травма нирок діагностується в 0,3 - 0,4% випадків травм у дітей.

Ряд хірургів вказують вищий відсоток. Так, А. Т. Пулатов (1971) зазначає, що хворі з закритими ушкодженнями нирок складають 3% дітей, що надійшли з травмами. М. В. Зав`ялов (1971) діагностував закриту травму нирок у 35 з 102 дітей із закритою травмою живота.

На другому місці за частотою знаходяться травми сечовипускального каналу і органів мошонки. Порівняно рідко відзначаються пошкодження сечового міхура і ще рідше сечоводів, які у дітей найчастіше травмуються під час складних хірургічних втручань на органах малого таза, коли їх випадково захоплюють в лігатури або перетинають разом із заднім листком очеревини. Сечовід можуть також пошкоджуватися при відкритих травмах поперекової області і при важких поєднаних пошкодженнях.

Особливо потерпають травмі хлопчики шкільного віку, причому найбільша кількість постраждалих припадає на весняно-літній період і осінні місяці року.

Серед причин травмування у дітей перше місце займає вуличний, друге - побутовий і спортивний травматизм. В останні роки в зв`язку з ростом інтенсивності дорожнього руху і розвитком автомобільного транспорту закриті ушкодження нирок, сечового міхура, сечовипускального каналу і органів мошонки у дітей стали зустрічатися частіше. Серед травмованих дітей найбільше число припадає на вік 7 - 10 років.

«Дитяча урологія», Н.А. Лопаткін