Атеросклероз

Атеросклероз (від грец. Athere - кашка і sklerosis - ущільнення) - хронічне захворювання, що виникає в результаті порушення жирового і білкового обміну, що характеризується ураженням артерій еластичного і м`язово-еластичного типу у вигляді вогнищевого відкладення в інтимі ліпідів та білків і реактивного розростання сполучної тканини.
Атеросклероз широко поширений серед населення економічно розвинених країн Європи і Північної Америки. Хворіють зазвичай люди в другій половині життя. Прояви і ускладнення атеросклерозу є найбільш частими причинами смертності та інвалідності в більшості країн світу.
Слід відрізняти атеросклероз від артеріосклерозу, яким позначають склероз артерій незалежно від причини і механізму його розвитку. Атеросклероз є лише різновидом артеріосклерозу, що відбиває порушення метаболізму ліпідів і білків (метаболічний артеріосклероз). У такому тлумаченні термін «атеросклероз» був введений в 1904 р Маршаном і обгрунтований експериментальними дослідженнями Н. Н. Анічкова. Тому атеросклероз називають хворобою Маршана-Анічкова.
Залежно від етіологічних, патогенетичних і морфологічних ознак розрізняють такі види артеріосклерозу:
1) атеросклероз (метаболічний артеріосклероз) -
2) артеріосклероз, або гіаліноз (наприклад, при гіпертонічній хворобі) -
3) запальний артеріолосклероз (наприклад, сифілітичний, туберкульозний) -
4) алергічний артеріосклероз (наприклад, при вузликовому периартеріїт) -
5) токсичний артеріосклероз (наприклад, адреналіновий) -
6) первинний кальциноз середньої оболонки артерій (медіакальціноз Менкеберга) -
7) вікової (старечий) артеріосклероз.

Етіологія.
У розвитку атеросклерозу найбільше значення мають наступні фактори:
1) обмінні (екзо- і ендогенні) -
2) гормональние-
3) гемодінаміческій-
4) нервний-
5) сосудістий-
6) спадкові та етнічні.

Серед обмінних чинників основне значення мають порушення жирового і білкового обміну, перш за все холестерину і ліпопротеїдів.
Гіперхолестеринемії надавалася мало не провідна роль в етіології атеросклерозу. Це було доведено експериментальними дослідженнями. Згодовування тваринам холестерину призводить до гіперхолестеринемії, відкладенню холестерину і його ефірів в стінці аорти і артерій, розвитку атеросклеротичних змін. У хворих на атеросклероз людей також нерідко відзначають гиперхолестеринемию, ожиріння. Ці дані дозволяли раніше вважати,
що в розвитку атеросклерозу виняткове значення має аліментарний фактор (аліментарна інфільтраційна теорія атеросклерозу Н. Н. Анічкова). Однак в подальшому було доведено, що надлишок екзогенного холестерину у людини в багатьох випадках не призводить до розвитку атеросклерозу, кореляція між гіперхолестеринемією і виразністю морфологічних змін, властивих атеросклерозу, відсутня.
В даний час у розвитку атеросклерозу надається значення не стільки самої гіперхолестеринемії, скільки порушення обміну ліпопротеїдів, що веде до переважанню плазмових ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і низької щільності (ЛПНЩ) над ліпопротеїдами високої щільності (ЛПВЩ).
Ліпопротеїди дуже низької і низької щільності відрізняються від ліпопротеїдів високої щільності перш за все тим, що ліпідний компонент у перших представлений холестерином, а у других - фосфоліпідамі- білковим компонентом у перших і других є апопротеїн. З цього випливає, що метаболізм холестерину в клітці пов`язаний перш за все з обміном в ній ліпопротеїдів, до яких клітина має специфічні апорецептори. При регульованому (рецепторном) обміні постачальниками холестерину в клітку є ЛПДНЩ і ЛПНЩ (регульований ендоцитоз), при цьому надлишки холестерину після утилізації його кліткою витягуються ЛПВЩ. Однак при спадкової втрати апорецепторов кліткою або їх підлогою при переважанні ЛПДНЩ і ЛПНЩ над ЛПВЩ регульований обмін холестерину в клітці змінюється нерегульованим (нерегульований пиноцитоз), що веде до накопичення холестерину в клітці. Тому-то ЛПДНЩ і JIПНП називають атерогенними.

В основі обмінних порушень при атеросклерозі лежить дісліпопротеідемія з переважанням ЛПДНЩ і ЛПНЩ, що веде до нерегульованого клітинному обміну холестерину (рецепторна теорія атеросклерозу Гольдштейна і Брауна), появі так званих пінистих клітин в інтимі артерій, з якими пов`язане утворення атеросклеротичних бляшок.

Значення гормональних чинників у розвитку атеросклерозу безсумнівно.
Так, цукровий діабет і гіпотиреоз сприяють, а гіпертиреоз і естрогени перешкоджають розвитку атеросклерозу. Є прямий зв`язок між ожирінням і атеросклерозом. Безсумнівна і роль гемодинамического фактора (артеріальна гіпертензія, підвищення судинної проникності) в атерогенезе. Незалежно від характеру гіпертонії при ній наголошується посилення атеросклеротичного процесу. При гіпертонії атеросклероз розвивається навіть в венах (в легеневих венах - при гіпертензії малого кола, в ворітної вени - при портальній гіпертензії).

Виняткова роль в етіології атеросклерозу відводиться нервового фактору - стресових і конфліктних ситуацій, з якими пов`язане психоемоційний перенапруження, що веде до порушення нейроендокринної регуляції жиробілковий обміну і вазомоторним розладів (нервово-метаболічна теорія атеросклерозу А. Л. Мясникова). Тому атеросклероз розглядається як хвороба сапиентации.

Судинний фактор, т. Е. Стан судинної стінки, в значній мірі визначає розвиток атеросклерозу. Мають значення захворювання (інфекції, інтоксикації, артеріальна гіпертонія), що ведуть до поразки стінки артерій (артеріїт, плазматичне просочування, тромбоз, склероз), що «полегшує» виникнення атеросклеротичних змін. Виборче значення при цьому мають пристінкові і інтрамуральні тромби, на яких «будується» атеросклеротична бляшка (тромбогенного теорія Рокітанского-Дьюгеда). Деякі дослідники додають основне значення в розвитку атеросклерозу віковим змінам артеріальної стінки і розглядають атеросклероз як «проблему віку», як «геронтологічну проблему» [Давидовський І. В., 1966]. Ця концепція не поділяється більшістю патологів.

Роль спадкових факторів в атеросклерозі доведена (наприклад, атеросклероз у молодих людей при сімейної гиперлипопротеидемии, відсутності апорецепторов).

Є дані про роль етнічних факторів у його розвитку.

Таким чином, атеросклероз слід вважати поліетіологічним захворюванням, виникнення і розвиток якого пов`язано з впливом екзогенних і ендогенних факторів.

Патогенез атеросклерозу враховує всі фактори, що сприяють його розвитку, але при цьому перш за все ті, які ведуть катерогенной ліnоnротеідеміі і підвищенню nроніцаемості мембран стінки артерій. З ними пов`язано в подальшому пошкодження ендотелію артерій, накопичення плазмових модифікованих ліпопротеїдів (ЛПДНЩ, ЛПНЩ) в інтимі, нерегулнруемий захоплення атерогенних ліпопротеїдів клітинами інтими, проліферація в ній гладком`язових клітин і макрофагів з подальшою трансформацією в так звані nеністие клітини, які причетні до розвитку всіх атеросклеротичних змін.

Патологічна анатомія і морфогенез.
Сутність процесу добре відображає термін: в інтимі артерій з`являються кашоподібний жиробілковий детрит (athere) і осередкове розростання сполучної тканини (sclerosis), що призводить до формування атеросклеротичної бляшки, яка звужує просвіт судини. Зазвичай уражаються, як уже згадувалося, артерії еластичного і м`язово-еластичного типу, т. Е. Артерії великого і середнього калібра- значно рідше в процес втягуються дрібні артерії м`язового типу.
Атеросклеротичний процес проходить певні стадії (фази), які мають макроскопічну і мікроскопічну характеристику (морфогенез атеросклерозу).