Методи бактеріологічного дослідження для виявлення мікобактерій туберкульозу (мбт)

Скачкова Е. І.

Всі бактеріологічні методи, з точки зору їх місця в програмі боротьби з туберкульозом, можна ранжувати в наступному порядку: бактеріоскопічне дослідження мазків досліджуваного матеріалу, культуральне дослідження досліджуваного матеріалу і, нарешті, визначення чутливості виділених штамів до протитуберкульозних препаратів.

При високій поширеності в популяції хворих з бацилярними формами туберкульозу легенів бактеріоскопічне дослідження 3 мазків мокротиння, особливо зразків, зібраних вранці або протягом ночі, дозволить виявити значну частину хворих із заразними формами.

Культуральні дослідження, в доповненні до бактеріоскопії мазків мокротиння, дозволять додатково виявити якусь кількість хворих з підтвердженим діагнозом туберкульозу, особливо тих хворих, які виділяють в навколишнє середовище невелику кількість МБТ. При наявності доступного біологічного матеріалу (гній, ліквор, відокремлюване свищів, випіт) необхідно триразове дослідження на виявлення МБТ методом мікроскопії з фарбуванням по Ціль-Нільсеном з подальшим посівом.

Мікроскопія мазків досліджуваного матеріалу по Ціль-Нільсеном

Мікроскопія мазків досліджуваного матеріалу по Ціль-Нільсеном є найважливішим елементом діагностики туберкульозу. Обов`язковою є 3-кратне дослідження мазка на наявність МБТ. Наприклад, дослідження 3 мазків мокротиння дозволяє виявити більше 60% випадків туберкульозу легень і 95% найбільш заразних випадків (дослідження одного мазка мокротиння виявляє 75% найбільш заразних випадків, дослідження другого мазка мокротиння додає ще 20%, а дослідження третього - ще 5%).

Мікроскопія мазків досліджуваного матеріалу по Ціль-Нільсеном дозволяє швидко отримати результати, виявити основні джерела інфекції, є менш дорогою, ніж посів і широко доступна для застосування. Але вона повинна бути надійною і добре контролюватися. Ймовірність виявлення МБТ при бактеріоскопії мазків досліджуваного матеріалу прямо пропорційна концентрації збудника в досліджуваному матеріалі. Наприклад, коли в 1 мл мокротиння міститься від 1000 до 10000 МБТ, то ймовірність отримання позитивного результату становить близько 40-50%. При концентрації МБТ менше 1000 в 1 мл мокротиння ймовірність їх виявлення різко знижується - негативні результати виходять приблизно в 96% випадків.

люмінесцентна мікроскопія

Основна перевага цього методу - можливість вивчення препаратів за допомогою об`єктивів з меншим збільшенням. В результаті істотно збільшується площа поля зору. За один робочий день лабораторний працівник, що виконує бактеріоскопію, може досліджувати близько 30-40 мазків, забарвлених по Ціль-Нільсеном, а за допомогою люмінесцентної мікроскопії - 200 і навіть більше мізків.

Оскільки за однаковий період часу за допомогою люмінесцентної мікроскопії можна досліджувати в 15 разів більше полів зору, ніж при вивченні мазків, забарвлених по Ціль-Нільсеном, то ймовірність виявлення МБТ за допомогою першого методу буде значно вище, особливо в тих випадках, коли в мазку є невелика кількість цих бактерій. МБТ фарбуються флюорохромами (аурамін 00 і родамін С) і при дослідженні в ультрафіолетових променях флуоресцентного мікроскопа виглядають світяться золотисто-жовтими паличками.

Культуральні дослідження матеріалу

Культуральні дослідження матеріалу дозволяють підтвердити наявність МБТ при низькому рівні концентрації МБТ (100 МБТ / мл), визначити вид мікобактерії і чутливість МБТ до протитуберкульозних препаратів. Однак, посів досліджуваного матеріалу необхідно проводити в центральній лабораторії і період отримання результатів тривалий - від 2 до 8 тижнів.

Виявлення хворих з позитивними результатами культурального дослідження матеріалу при негативних результатах бактеріоскопії має менше епідеміологічне значення. У таких хворих прогноз вельми сприятливий, а їх роль в поширенні інфекції вкрай незначна. Наприклад, при відсутності кашлю хворі практично не поширюють туберкульозну інфекцію.

Оцінка результатів бактеріологічного дослідження

При виявленні МБТ хоча б в одному аналізі досліджуваного матеріалу і наявність рентгенологічних змін, підозрілих на туберкульоз, лікар видає направлення пацієнта в протитуберкульозний диспансер для подальшого обстеження з метою підтвердження або виключення діагнозу туберкульозу.

Забороняється застосовувати препарати, що володіють протитуберкульозної активністю (рифампіцин - рифампіцин, ріфабутін- аміноглікозиди - стрептоміцин, канаміцин, амікацін- фторхінолони - офлоксацин, левофлоксацин, спарфлоксацин, ципрофлоксацин, ломефлоксацин, моксіфлоксацін- циклосерин, капреоміцин).

Треба пам`ятати, що при туберкульозі може спостерігатися зменшення запальних змін при лікуванні антибіотиками широкого спектра дії, але їх повного розсмоктування за 3 тижні не відзначається. У разі відсутності повноцінного ефекту від проведеної неспецифічної терапії пацієнт направляється для додаткового обстеження в протитуберкульозний диспансер.

2008 р