Перерозподіл изоформ деяких ферментів енергетичного обміну як показник перебудови експресії генома клітини в процесі трансформації онковірус

Основною характерною рисою трансформованих клітин є перебудова функціонування генетичного апарату, що включає відхилення в регуляції транскрипції і посттранскрипційна модифікацій. Ці зміни обумовлюють, зокрема, перерозподіл ізоферментного профілю багатьох ферментів (А. І. Агеенко, 1974- В. С. Шапот, 1975). Це пов`язано з тим, що ізоформи певних ферментів, будучи функціонально однорідними, мають деяку генетичну роз`єднаність, т. Е. Їх синтез контролюється різними генами.

Таким чином, кінетичне дослідження тих чи інших ізоферментів можна використовувати в якості інструменту для аналізу перебудови функціонування клітинного генома в процесі трансформації, детермінованою онковірус. Крім того, ізоформи ферментів, будучи об`єктивними показниками малігнізації культур тканин, можуть, з одного боку, служити діагностичними тестами, а з іншого - використовуватися для характеристики онкогенних потенцій вірусів.

До теперішнього часу найбільш повно вивчені зміни обміну білків і нуклеїнових кислот при вірусному канцерогенезі, в той час як енергетичного обміну, що займає одне з центральних місць у внутрішньоклітинному метаболізмі, не приділялося належної уваги.

Наприклад, майже всі дослідження гексокінази, що визначає підвищену швидкість гліколізу в пухлинах, проводилися або в сироватці крові, або в тканинах, або в рідинах організму і самої пухлини. Лише поодинокі роботи присвячені дослідженню гексокінази в культурі клітин. Наприклад, показано, що в культурі фібробластів курячих ембріонів морфологічна трансформація, викликана RSV, супроводжується збільшенням в клітинах тотальної активності гексокінази (О. К. Кузнєцов і ін., 1974).

Ферменти енергетичного обміну, як свідчать нечисленні дані літератури, можуть локалізуватися не тільки в цитоплазмі, але і в ядрі. Разом з тим відомості про характер ізоферментного спектра гексокінази в ядрах клітин, а також про зміни кінетики изоферментов енергетичного метаболізму в ядрах і цитоплазмі клітин в порівняльному аспекті в динаміці вірусного онкогенезу відсутні.

Виходячи з цього, А. І. Агеенко і Ю. Є. Віторган (1975 - 1978) досліджували такі ключові ферменти енергетичного обміну: гексокінази, лактатдегідрогенази (ЛДГ) і малатдегідрогеназа (МДГ).

Як тест-системи використали ФЕК, заражені онкогенним варіантом аденовірусу людини 12-го типу і інфекційним аденовирусом людини 6-го типу. Досліджували молекулярні ізоформи і загальну активність зазначених ферментів в розчинних ядерних фракціях і цитоплазмі культури ФЕК.

Проби відбирали на 1-й, 3-й, 5-й, 8-й, 18-й і 24-й дні після зараження. Крім того, таким же чином аналізували інтактні культури ФЕК, що знаходяться в різних фізіологічних состояніях- в стадії активного росту (логарифмічна фаза) і в стадії, при якій репродуктивні процеси блоковані контактним гальмуванням (стаціонарна фаза).

Були вивчені зміни ізоферментних спектрів і загальної активності зазначених ферментів в розчинних ядерних фракціях і цитоплазмі культур саркоми А12, індукованих у хом`яків вірусом А12 і саркоми 321-ВРХ, викликаної у щурів лінії Вістар безклітинним екстрактом з тканини ретікулосаркоми людини. За допомогою такого підходу автори зробили спробу виявити можливу специфіку експресії клітинного генома в процесі трансформації онковірус.