Особливості епідеміологічної ситуації з туберкульозу в сучасних умовах

Відео: Епідеміологічна ситуація з туберкульозу в місті Москві

Л.С. Федорова

За оцінкою ВООЗ, в 2010 р в світі захворіли на туберкульоз 8,8 млн осіб (128,0 на 100 тис. Населення), в тому числі понад 1,1 млн осіб (13%) хворі на туберкульоз, поєднаним з ВІЛ-інфекцією. Зареєстровано понад 5,7 млн випадків туберкульозу легень, в тому числі понад 5,4 млн у вперше виявлених хворих, 300 тис. У формі рецидиву. Туберкульоз, щорічно відносить життя більше 1,0 млн чоловік, займає першу рангову позицію в світі серед всіх інфекційних захворювань, що призводять до смерті серед дорослого населення.

За попередніх оцінках ВООЗ, в 2010 р в світі померло від туберкульозу (серед осіб без ВІЛ-інфекції) 1,1 млн чоловік, показник смертності становив 15,0 на 100 тис. Населення-350 тис. Померли від туберкульозу, поєднаного з ВІЛ -інфекції. Саме тому в Декларації тисячоліття ООН (Резолюція 55/2 Генеральної Асамблеї ООН від 8 вересня 2000 г.) боротьба з соціально значимими інфекційними захворюваннями, в тому числі з туберкульозом, ВІЛ-інфекцією, визначена як одна з пріоритетних завдань людства.

Туберкульоз відрізняється вкрай нерівномірним розподілом захворюваності. Найбільш висока захворюваність реєструється в країнах Африки, особливо в поєднанні з високою захворюваністю населення на ВІЛ-інфекцію. Велике тягар туберкульозу несуть і країни Азії, де основним фактором, що впливає на захворюваність, є низький рівень життя значної частки населення і, відповідно, низький рівень медичної допомоги.

Примітно, що в минулому столітті, аж до 50-х років минулого століття, в більшості Центрально-Європейських країн реєструвалася смертність від туберкульозу, близька до 200 на 100 тис. Населення. Різке зниження захворюваності відбулося в 60-70-х рр. минулого століття, коли рівень добробуту населення істотно виріс і одночасно були прийняті та реалізовані національні протитуберкульозні програми, що включають медико-соціальні, санітарно-ветеринарні заходи, що стримують поширення туберкульозу.

У 2010 р 4,7 млн випадків (82,0% від усіх випадків туберкульозу в світі) було зареєстровано в 22 країнах. Російська Федерація займає 13-е рангове положення в цьому списку країн, поступаючись Індії, Китаю, Нігерії, Південній Африці, Індонезії, Пакистану та ряду інших країн, що характеризуються низьким рівнем життя основної частини населення і нестійкою економікою. У 2010 році в Російській Федерації було зареєстровано 109,9 тис. Вперше виявлених випадків туберкульозу і рецидивів туберкульозу, що склало 1,9% від усіх випадків, зареєстрованих в світі і 41,4% від усіх випадків, зареєстрованих в Європейському регіоні ВООЗ ( 269 тис. випадків).

Лікування хворих на туберкульоз є тривалим, дорогим і має значну частку невдалого, обумовлених лікарської (в тому числі множинної і екстенсивної) стійкістю, а також неадекватною хіміотерапією, пов`язаної з «відривом» від лікування певної групи пацієнтів, а також з несвоєчасним призначенням адекватної хіміотерапії зважаючи несвоєчасної лабораторної діагностики лікарської стійкості.

Показник поширеності туберкульозу в Російській Федерації протягом ряду останніх років має тенденцію до зниження з 265,9 на 100 тис. Населення в 2003 р до 178,7 на 100 тис. Населення в 2010 р, але як і раніше високий. Число хворих на активний туберкульоз, які перебувають на обліку, за даними за 2010 р, складало 253,6 тис. Осіб. Частота бактеріовиділення серед осіб, які перебувають на обліку, становить 73,4 на 100 тис. Населення, в той час як частота бактеріовиділення серед вперше виявлених осіб становить 32,3 на 100 тис.

Показник реєстрованої захворюваності на туберкульоз в Російській Федерації після періоду відносної стабілізації в 2003-2008 рр. на рівні 82-85 (на 100 тис. населення) має тенденцію до зниження у 2010 році до 77,4 (на 100 тис. населення). Показник смертності від туберкульозу є найбільш чутливим індикатором напруженості епідемічної ситуації, так як в меншій мірі, ніж показники захворюваності або поширеності, залежить від системи обліку. Незважаючи на те що протягом п`яти років (2006-2010 рр.) Відзначається неухильне зниження показника смертності з 22,6 до 15,4 (на 100 тис. Населення), туберкульоз в Російській Федерації продовжує залишатися провідною причиною смерті від інфекційних захворювань.

У структурі всіх причин смертності населення Росії на частку туберкульозу припадає 1,2% (2009 г.), проте серед найбільш соціально перспективної вікової групи (30-34 роки) смертність від туберкульозу становить 6%. Серед розвинених країн Росія має один з найбільш неблагополучних показників смертності від туберкульозу. Для прикладу: смертність в державах Центральної Європи і США становить одиниці на 100 тис. Населення.

Туберкульоз з множинною лікарською стійкістю

В сучасних умовах епідемічна значимість туберкульозу багато в чому визначається широким розповсюдженням лікарсько-стійких штамів МБТ. Протягом ряду останніх років (1999- 2010 рр.) В Російській Федерації відзначається неухильне зростання частки МЛУ ТОД як серед вперше виявлених хворих (з 6,7 до 14,4%), так і серед усього контингенту хворих ТОД, які перебувають на обліку ( з 10,5 до 30,3%). Дана обставина безумовно є несприятливим прогностичним фактором, здатним багаторазово посилити проблему туберкульозу в суспільстві.

Серед причин зростання МЛУ ТБ, що відзначаються багатьма дослідниками, є епідемічне поширення на більшості територій Російської Федерації штамів М. tuberculosis генетичного сімейства W-Beijing, що відрізняються високою пристосованістю до виживання в макрофагах ex vivo і високою асоціацією з лікарською стійкістю.

У свою чергу зростання лікарської стійкості, будучи однією з причин неефективного лікування, призводить до накопичення серед населення джерел інфекції, тим самим сприяючи активізації епідемічного процесу.
Характерно, що частка МЛУ ТБ серед хворих ТОД, які раніше лікувалися, в тому числі пацієнтів з рецидивами, значно вище, ніж серед вперше виявлених хворих.

Відео: Всесвітній день боротьби з туберкульозом

Дана обставина, з одного боку, може бути наслідком вторинної (придбаної) лікарської стійкості, з іншого боку, бути непрямим свідченням нозокомиальной екзогенної суперінфекції ЛУ штамами МБТ, зараження якими відбулося в процесі попередньої госпіталізації. Тому в умовах широкої циркуляції МЛУ штамів МБТ заходи інфекційного контролю набувають ще більшого значення і повинні сприяти оздоровленню епідемічної ситуації в цілому.

Туберкульоз і ВІЛ-інфекція

Серйозним фактором, який впливає на сучасну епідемічну ситуацію з туберкульозу, є подальший розвиток в Російській Федерації епідемії ВІЛ-інфекції. Починаючи з 2004 р відзначається неухильне зростання частоти виявлення нових випадків ВІЛ-інфекції з 19,9 до 44,1 на 100 тис. Населення. Ситуація характеризується все більш широким залученням в епідемічний процес соціально благополучних верств населення за рахунок активізації природних шляхів передачі інфекції. З іншого боку, в структурі хворих на ВІЛ-інфекцією накопичується контингент осіб, які перебувають на пізніх стадіях захворювання (4Б, 4В, 5).

Хворі на ВІЛ-інфекцію в набагато більшою мірою схильні до як ендогенної реактивації туберкульозної інфекції, так і екзогенного інфікування. Туберкульоз у таких хворих здатний викликати гостро прогресуючі процеси і розвиток генералізованих форм, стрімко призводять до летальних наслідків. На тлі активізації епідемічного процесу ВІЛ-інфекції відзначається щорічне збільшення числа випадків поєднаного (ВІЛ + туберкульоз) захворювання.

Число таких випадків, зареєстрованих серед цивільного населення в період з 2007-го по 2010 р, збільшилася з 11,4 до 19,7 тис. Відповідно, частка хворих поєднаною інфекцією в структурі хворих на туберкульоз серед цивільного населення збільшилася за цей період удвічі: з 3,1 до 6,0%. З огляду на дані обставини, слід прогнозувати подальше зростання захворюваності поєднаними формами інфекції і, як наслідок, зростання важких генералізованих форм туберкульозу.

Внутрішньолікарняні захворювання на туберкульоз персоналу медичних організацій

За даними Росспоживнагляду, число професійних захворювань на туберкульоз органів дихання серед медичного персоналу в Російській Федерації протягом 2006-2010 рр. продовжує залишатися на стабільно високому рівні і складає від 155 до 202 випадків на рік. У структурі професійних захворювань працівників медичних організацій на частку туберкульозу органів дихання доводиться від 50,4 до 67,9%, що дозволяє віднести туберкульоз на першу рангову позицію серед всіх реєстрованих професійних захворювань.

При цьому більшість дослідників відзначають, що офіційна статистика не відображає справжнього рівня професійної захворюваності медичних працівників. Підвищений ризик зараження туберкульозом медичного персоналу відзначається не тільки в Російській Федерації, але практично повсюдно. У країнах Балтії та Східної Європи показник захворюваності медичного персоналу на туберкульоз в 3-50 разів перевищує показник захворюваності населення.

Підвищена захворюваність на туберкульоз відзначається не тільки серед персоналу спеціалізованих протитуберкульозних установ, а й серед працівників лікувально-профілактичних закладів загального профілю, амбулаторно-поліклінічних установ, станцій швидкої медичної допомоги, бюро судово-медичної експертизи. З огляду на несвоєчасну діагностику значне число хворих з туберкульозом легень госпіталізується в багатопрофільні стаціонари загальної лікувальної мережі (ОЛС). Більш того, за даними М.В. Шилової (2007 г.), до 15% хворих на туберкульоз помирає в стаціонарах ОЛС.

Відео: Захворюваність на туберкульоз в НАО показує стійку тенденцію до зниження

Очевидно, що ризик інфікування медичного персоналу безпосередньо залежить від інтенсивності епідемічного процесу туберкульозної інфекції на території. Разом з тим, за даними вітчизняних авторів, відзначається вкрай нерівномірний розподіл частоти захворювань на туберкульоз серед різних категорій медичних працівників. Так, частота захворювання на туберкульоз персоналу протитуберкульозних закладів в 4-18 разів вище, а працівників бюро судово-медичної експертизи в 50-60 разів вище за показники захворюваності населення.

Найбільш загрозливими контингентами середнього медичного персоналу є фельдшера швидкої медичної допомоги. Показник захворюваності середнього медичного персоналу, зокрема фельдшерів швидкої медичної допомоги міста Москви, в 2006-2008 рр. становив 339,4 на 100 тис. працівників, перевищивши середній показник захворюваності серед лікарів в 10 разів, серед іншого середнього медичного персоналу - в 9 разів. Таким чином, незважаючи на деякі позитивні тенденції, що намітилися в протягом ряду останніх років, епідемічна ситуація з туберкульозом продовжує залишатися напруженою.

Завантажити Епідеміологічна ситуація з туберкульозу в Росії 2009-2014г.pdf