Методичні рекомендації щодо вдосконалення діагностики та лікування туберкульозу органів дихання мз рф від 29.12.2014 № 951

Департамент організації медичної допомоги та санаторно-курортної справи Міністерства охорони здоров`я Російської Федерації на виконання пункту 2 розділу I доручення Заступника Голови Уряду Російської Федерації О.Ю. Голодець від 04.12.2014 № ОГ-П12-325пр направляє Методичні рекомендації щодо вдосконалення діагностики та лікування туберкульозу органів дихання МОЗ РФ від 29.12.2014 № 951.

Справжні методичні рекомендації підготовлені з метою поліпшення діагностики туберкульозу органів дихання та лікування хворих на туберкульоз, призначені для фахівців медичних організацій всіх форм власності.

Найбільш специфічними для туберкульозу органів дихання є виявлення мікобактерій туберкульозу (МБТ), їх генетичних маркерів, а також сукупності морфологічних ознак туберкульозної гранульоми: казеозного некрозу, епітеліоїдних клітин, гігантських клітин Пирогова Лангханса.

При відсутності в медичній організації можливостей виконання необхідних діагностичних досліджень на туберкульоз слід провести дослідження в інших медичних організаціях, які мають у своєму розпорядженні можливостями для якісної діагностики туберкульозу.

Починаючи з 2000 року в Російській Федерації спостерігається стійке зниження захворюваності на туберкульоз. Незважаючи на досягнуті результати, ситуація з туберкульозу в країні оцінюється як дуже напружена. За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров`я Російська Федерація входить в число 22 країн з високим тягарем туберкульозу. Однією з причин цього є туберкульоз із множинною лікарською стійкістю збудника, що вимагає особливого підходу до лікування.

За даними 2013 року біля кожного п`ятого вперше виявленого хворого на туберкульоз і у кожного третього пацієнта з рецидивом захворювання встановлено наявність МЛУ МБТ в мокроті, тобто мав місце туберкульоз із множинною лікарською стійкістю (МЛС ТБ).
Поширення в країні ВІЛ-інфекції вже має суттєвий вплив на епідемічну ситуацію з туберкульозу. У 2013 році кожен восьмий вперше виявлений і встав на облік хворий на туберкульоз був з ВІЛ-інфекцією. Туберкульоз є лідируючою причиною смерті осіб, що живуть з ВІЛ (ЛЖВ). Сьогодні лікар практично будь-якого фаху може зіткнутися з випадком діагностики туберкульозу легеневої та позалегеневий локалізацій у пацієнта з ВІЛ-інфекцією.

Для успішного лікування потрібна швидка і якісна етіологічна діагностика туберкульозу. Використання автоматизованих систем культурального дослідження скорочує час визначення лікарської чутливості збудника до 3-4 тижнів замість 3 місяців при класичних методиках, а молекулярно-генетичні методи дозволяють в лічені години визначити в мокроті генетичні маркери МБТ і наявність мутацій, асоційованих з МЛС.

Прискорені методи лабораторної діагностики значно підвищують ймовірність ефективного лікування хворих МЛУ ТБ і скорочують терміни хіміотерапії. Особливо важливим є використання цих методів у хворих на ВІЛ-інфекцію, з огляду на високу ймовірність у них швидкого прогресування туберкульозу без адекватної терапії.
Діагностика туберкульозу у хворих на ВІЛ-інфекцією на тлі імуносупресії представляє значні труднощі. Це пов`язано з різноманіттям клінічних та рентгенологічних проявів, нехарактерних для класичного перебігу туберкульозу, а також розширенням диференційно-діагностичного ряду за рахунок інших ВІЛ-асоційованих захворювань.

Правильно організований діагностичний процес і використання сучасних методів діагностики дозволяє верифікувати діагноз у мінімальні терміни і дати клініцисту всю інформацію, необхідну для вибору оптимальної тактики лікування.

Завантажити Методичні рекомендації щодо вдосконалення діагностики та лікування туберкульозу органів дихання № 951.doc