Методичні рекомендації: організація виявлення хворих на туберкульоз

Стверджую Заступник Міністра охорони здоров`я і соціального розвитку Російської Федерації Р.А.ХАЛЬФІН 20 липня 2007 р N 5589-РХ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ОРГАНІЗАЦІЯ ВИЯВЛЕННЯ ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ У АМБУЛАТОРНО-ПОЛІКЛІНІЧНИХ І ЛІКАРНЯНИХ
УСТАНОВАХ

Ці Методичні рекомендації підготовлені Міністерством охорони здоров`я і соціального розвитку Російської Федерації за участю кафедри туберкульозу Державного освітньої установи вищої професійної освіти "Курський державний медичний університет Федерального агентства з охорони здоров`я і соціального розвитку (Коломієць В.М., Амельченко А.А., Кудінов С.М ., Малихіна Т.І., Рачина Н.В.).

Методичні рекомендації призначені для фахівців медичних організацій, що надають первинну медико-санітарну допомогу хворим на туберкульоз в амбулаторно-поліклінічних і лікарняних установах, для лікарів-фахівців, що беруть участь в наданні медичної допомоги хворим на туберкульоз, а також для лікарів-інтернів, клінічних ординаторів, аспірантів за спеціальностями "Інфекційні хвороби", "Фтизіатрія", "Лікар загальної практики".

ВСТУП

Протягом останніх років в Росії дещо стабілізувалася захворюваність на туберкульоз зі зменшенням темпів її зростання. Проте, в структурі захворюваності збільшується питома вага поширених деструктивних форм туберкульозу легенів, все частіше зустрічається лікарська, в тому числі множинна стійкість мікобактерій туберкульозу (МЛУ МБТ) до основних протитуберкульозних препаратів, зберігаються високі показники смертності. Ситуація, що склалася обумовлена особливостями патоморфоза туберкульозу в сучасних соціально-економічних умовах.

Результати аналізу епідемічної ситуації за даними моніторингу свідчить про пізньому виявленні, в першу чергу, хворих на туберкульоз легень. Це пов`язано як з недостатнім рівнем знань медичними працівниками методичних вимог і неможливістю, в умовах триваючої реформи охорони здоров`я, проводити в колишньому обсязі традиційні протитуберкульозні заходи, так і з демографічними та соціально-економічними особливостями.

В даний час переважаючим напрямком в системі протитуберкульозних заходів є пасивне виявлення джерела інфекції закладами охорони здоров`я серед осіб, які звернулися за медичною допомогою.

У меншій мірі використовується активне залучення населення, і в першу чергу неорганізованого (значну частину якого складають т.зв. соціально-дезадаптовані особи), до обстеження доступними методами.

Причина полягає в тому, що, внаслідок особливостей перебігу туберкульозу, вже хворі вважають себе "здоровими", не звертаючи уваги на наявні клінічні ознаки, а також часто через вкрай недбале ставлення населення до свого здоров`я.

Запропонований метод є вдосконаленим комплексом діагностичних методів і організаційних заходів, відрізняється економічно доступними і методично обґрунтованими алгоритмами виявлення туберкульозу практично будь-якої локалізації в різних контингентах, відповідає умовам триваючих змін соціально-економічного становища населення. При впровадженні національних проектів в області охорони здоров`я він найбільш перспективний для використання в роботі лікарів первинної ланки, які покликані займатися диспансеризацією населення.

На відміну від численних інших методичних рекомендацій і посібників для лікарів в даній роботі представлені диференційовані алгоритми виявлення всіх форм туберкульозу в різних ЛПУ і групах населення. Впровадження не вимагає значних матеріально-технічних витрат і додаткового оснащення, за винятком програмного забезпечення системи моніторингу.

Своєчасне і послідовне застосування методів діагностики при виявленні туберкульозу в різних ЛПУ вимагає чіткої організації планування та збору даних, формування інформаційних масивів і їх обробку, аналізу одержуваної інформації та контролю виконання коригувальних рішень. Рішення цих завдань представлені в розділі про систему моніторингу виявлення.

Дані про використання аналогічного комплексу методів і алгоритмів за кордоном відсутні.

Показання до використання методу.
1. Активне і пасивне виявлення туберкульозу будь-якої локалізації:

• серед всього населення, який вважає себе здоровими, в порядку профілактичних оглядів,
• у пацієнтів при зверненні їх за медичною допомогою в амбулаторно¬поліклініческіе ЛПУ,
• у госпіталізованих хворих з іншими захворюваннями.

2. Планування, контроль і аналіз ефективності виявлення з використанням системи моніторингу.

Протипоказання до використання методу: немає.

Матеріально-технічне забезпечення методу.
Дозволені в установленому порядку до використання засоби і вироби, які застосовуються в даний час при клінічному, лабораторному і інструментальному (включаючи променеві) обстеженні людини в медичних учрежденіях- комплекс ПК (навіть не цільового призначення, при можливості виділення обмеженого комп`ютерного часу) - засоби зв`язку ( телефон, факсимільний апарат, електронна пошта, в т.ч. загального користування) - розроблені авторські форми звітності, програми обробки інформації можуть бути отримані за погодженням.

ОПИС МЕТОДУ

1. Загальна характеристика
Виявлення хворих на туберкульоз здійснюють лікарі всіх спеціальностей, середні медичні працівники лікувально-профілактичних і оздоровчих організацій, незалежно від відомчої належності та форм власності, а також лікарі та середні медичні працівники, які займаються приватною медичною діяльністю. Залежно від спрямованості заходів, що проводяться медичними працівниками, можна виділити два основні підходи до виявлення туберкульозу серед населення: активний і пасивний.

Активне виявлення туберкульозу будь-якої локалізації - система організаційних заходів щодо цілеспрямованого відбору, залучення до обстеження і власне обстеження наступних груп населення:

• які вважають себе здоровими, але мають ознаки захворювання на туберкульоз (клінічні, рентгенологічні);
• за епідемічними показаннями (незалежно від наявності або відсутності ознак захворювання на туберкульоз), які підлягають профілактичним медичним оглядам у встановлені терміни (т.зв. декретованих або обов`язкові контингенти, групи ризику);
• осіб, які підлягають профілактичному медичному обстеженню (за чинними нормативами), але не обстежених з яких-небудь причин (свідоме ухилення, нетранспортабельність через важкого соматичного захворювання і т.п.);
• осіб, які не обстежених більше 2-х років.

У перерахованих групах, згідно зі статистичними даними, найчастіше виявляється туберкульоз, їх епідемічна небезпека як потенційного резервуару інфекції вкрай висока.

Крім того, в систему активного виявлення доцільно включити систематичне ведення звітно-облікової документації медичними працівниками, аналіз і надання інформації до вищестоящих органів, з подальшою розробкою організаційно-методичних заходів (принцип зворотного зв`язку).

Пасивне виявлення або виявлення за зверненнями являє собою діагностику туберкульозного процесу в закладах охорони здоров`я у пацієнтів з симптомами, що вказують на можливе захворювання на туберкульоз. Як правило, таким чином виявляють поширені, деструктивні і запущені форми туберкульозу. Позалегеневі форми часто діагностують ретроспективно, після радикального оперативного втручання, на підставі гістологічного дослідження операційного матеріалу.

При виявленні у пацієнтів, будь-яким з методів, ознак, що вказують на захворювання на туберкульоз, з метою постановки діагнозу проводять повне клінічне обстеження з обов`язковим використанням рентгенологічного та бактеріологічного (мікроскопія мазка мокротиння, іншого патологічного діагностичного матеріалу) досліджень.

З отриманими результатами протягом 3 днів хворого направляють в протитуберкульозний диспансер (відділення, кабінет) за місцем проживання.

При аналізі ефективності використання різних методів виявлення необхідно враховувати також випадки встановлення діагнозу після смерті хворого, з оцінкою якості медичної допомоги при цьому і своєчасності проведення протиепідемічних заходів.
Контроль проведення своєчасного і повного обстеження здійснюють направив фахівець і фахівець спеціалізованого протитуберкульозного закладу.

Осіб без певного місця проживання при підозрі на захворювання на туберкульоз госпіталізують в протитуберкульозний стаціонар для завершення обстеження і лікування.

Завантажити Методичні рекомендації: організація виявлення хворих туберкулезом.pdf