Антидотная терапія

Специфічна терапія при гострих отруєннях проводиться в наступних напрямках

I. Вплив на фізико-хімічний стан отрути в шлунково-кишковому тракті. Наприклад, осадження розчину нітрату срібла 2-5% розчином натрію хлориду.

II. Вплив на фізико-хімічний стан отрути в гуморальній средеорганізма. Наприклад, використання тіолових і комплексоутворюючих речовин (унітіол, динатрієва сіль, етилендіамінтетраоцтової кислоти) для утворення розчинних сполук (хелатів) з металами і прискореного виведення їх з сечею.

III. Вигідне зміна метаболізму токсичних речовин в організмі, наприклад, застосування етилового алкоголю при отруєнні метиловим спиртом дозволяє затримати небезпечний метаболізм останнього.

IV. Вигідне зміна біохімічних реакцій, в які вступають токсичні речовини в організмі. Наприклад, застосування реактіваторов холінестерази при отруєннях фосфорорганічними сполуками.

V. Використання фармакологічного антагонізму в дії на одні й ті ж біохімічні системи організму. Наприклад, антагонізму між атропіном і ацетилхоліном, прозерином і пахікарпіком. При, термінальних станах викликаних отруєнням, найбільше значення (щодо специфічної терапії) мають антидоти, які є фізіологічними антагоністаміядов. В цьому випадку їх вводять в дозах, які значно перевищують прийняті в фармакопеї.