Залежність фармакотерапевтического ефекту від властивостей лікарських засобів і умов їх застосування

хімічна будова

I. Хімічна будова, фізико-хімічні та фізичні властивості лікарських засобів. Для ефективної взаємодії речовини з рецептором необхідна така структура лікарського засобу, яка забезпечує найбільш тісний контакт його з рецептором. Від ступеня зближення речовини з рецептором залежить міцність міжмолекулярних зв`язків. Для взаємодії речовини з рецептором особливо важливо їх просторове відповідність, т. Е. Компліментарність. Це підтверджується відмінностями в активності стереоізомерів. Якщо речовина має декілька функціонально активних угруповань, то необхідно враховувати відстань між ними.

Багато кількісні та якісні характеристики дії речовини залежать також від таких фізичних і фізико-хімічних властивостей, як розчинність в воді і ліпідах- для порошкоподібних з`єднань дуже важлива ступінь їх подрібнення, для летючих речовин - ступінь летючості і т. Д.

Дози і концентрації

II. Залежно від дози (концентрації) змінюються швидкість розвитку ефекту, його вираженість, тривалість, а іноді і характер дії. Зазвичай з підвищенням дози зменшується латентний період і збільшуються вираженість і тривалість ефекту.

Дозою називають кількість речовини на один прийом (разова доза). Позначають дозу в грамах або частках грама. Мінімальні дози, в яких лікарські засоби викликають початковий біологічний ефект, називають граничними, або мінімальними, діючими дозами. У практичній медицині найчастіше використовують середні терапевтичні дози, в яких препарати у переважної більшості хворих надають необхідне Фармакотерапевтична дія. Якщо при їх призначенні ефект недостатньо виражений, дозу збільшують до вищої терапевтичної. Крім того, виділяють токсичні дози, в яких речовини викликають небезпечні для організму токсичні ефекти, і смертельні дози. У деяких випадках вказується доза препарату на курс лікування (курсова доза). Якщо виникає необхідність швидко створити високу концентрацію лікарської речовини в організмі, то перша доза (ударна) перевищує наступні.

Повторне застосування лікарських засобів

III. Збільшення ефекту ряду речовин пов`язано з їх здатністю до кумуляції. Під матеріальною кумуляцією мають на увазі накопичення в організмі фармакологічного речовини. Це типово для довготривалих препаратів, які повільно виводяться або міцно зв`язуються в організмі (наприклад, деякі серцеві глікозиди з групи наперстянки). Накопичення речовини при його повторному вживанні може бути причиною розвитку токсичних ефектів. У зв`язку з цим дозувати такі препарати потрібно з урахуванням акумуляції, поступово зменшуючи дозу або збільшуючи інтервали між прийомами препарату.

Відомі приклади функціональної кумуляції, при якій накопичується ефект, а не речовина. Так, при алкоголізмі наростаючі зміни ЦНС призводять до виникнення білої гарячки. В даному випадку речовина (етиловий спирт) швидко окислюється і в тканинах не затримується. Підсумовуються при цьому лише нейротропні ефекти.

Зниження ефективності речовин при їх повторному застосуванні - звикання (толерантність) - спостерігається при використанні різних препаратів (анальгетики, гіпотензивні та проносні речовини). Воно може бути пов`язано зі зменшенням всмоктування речовини, збільшенням швидкості його інактивації і (або) підвищенням виведення, зниженням чутливості до нього рецепторів або зменшенням їх щільності в тканинах. У разі звикання для отримання вихідного ефекту дозу препарату треба підвищувати або одна речовина замінити іншим. При останньому варіанті слід враховувати, що існує перехресне звикання до речовин, які взаємодіють з тими ж рецепторами. Особливим видом звикання є тахифилаксия - звикання, що виникає дуже швидко, іноді після одноразового прийому препарату.

По відношенню до деяких речовин (зазвичай нейротропним) при їх повторному введенні розвивається лікарська залежність. Вона проявляється непереборним прагненням до прийому речовини, зазвичай з метою підвищення настрою, поліпшення самопочуття, усунення неприємних переживань і відчуттів, в тому числі які виникають при скасуванні речовин, що викликають лікарську залежність. У разі психічної залежності припинення введення препарату (кокаїн, галюциногени) викликає лише емоційний дискомфорт. При прийомі деяких речовин (морфін, героїн) розвивається фізична залежність. Відміна препарату в даному випадку викликає важкий стан, яке, крім різких психічних змін, проявляється різноманітними, часто важкими соматичними порушеннями, пов`язаними з розладом функції багатьох систем організму аж до смертельного результату. Це так званий синдром абстиненції.