Гострий інфаркт міокарда

З них 40-50% смертей зумовлені гострим інфарктом міокарда (ГІМ). Антитромбоцитарна, тромболітична терапія, використання інгібіторів АПФ поліпшують прогноз при коронарному гострому синдромі.

Раннє чрескожное втручання (ЧКВ) на коронарних судинах демонструє кращі результати, ніж тромболітична терапія, проте доступність цієї процедури обмежена. Успішність того чи іншого методу лікування визначається ефективністю, безпекою, простотою застосування і доступністю. Важливість додаткового застосування антитромботичних препаратів, особливо у хворих, які отримують реперфузійного терапії, залишається повністю з`ясованою.

Доведеним є підвищення ефективності тромболізису при одночасному використанні аспірину. При нездійсненності перорального прийому часто приймають аспірин внутрішньовенно. Доцільність вживання при тромболізису інших антитромбоцитарних засобів, враховуючи підсумки серйозних рандомізованих вивчень можна сьогодні вважати обгрунтованим.

Застосування інфузії гепарину на фоні і після (не більше 48 годин) тромболізису з використанням тканинного активатора плазміногену хоча і не допомагає прямому лизису тромбу, але помітно підвищує прохідність уражених коронарних артерій. На сьогодні, з огляду на завершення великих міжнародних рандомізованих досліджень, думка експертів-кардіологів може змінитися, оскільки отримані нові переконливі дані про ефективність додаткової до тромболізису терапії не тільки стандартним НЕ фракціонованим гепарином (НФГ), але і більш ефективним застосуванням інших антикоагулянтів, а саме - нового селективного інгібітора - фондапаринукса.

Дослідження з використанням нефракціонованого гепарину, прямих інгібіторів тромбіну і еноксапарину демонструють зниження частоти ІМ при їх використанні, в той же час значно збільшується частота летальності, рефрактерної ішемії і повторних кровотеч при одночасному застосуванні цих препаратів з аспірином і тромболітиками. Таким чином, дослідження демонструє зниження летальності та кількості смертей і реінфарктів при використанні фондапаринукса в порівнянні з традиційними методами лікування.

На відміну від інших антитромботичних агентів (в даному випадку НФГ) фондапарінукс знижує летальність і кількість реінфарктів без збільшення числа кровотеч або геморагічних інсультів. Зниження відносного ризику смерті і реінфарктів на 17% було виявлено при дослідженні на дев`ятий день після рандомізації і спостерігалося протягом наступного періоду лікування.

Зниження смертності обумовлено значним зменшенням кардіальних смертей з незначним впливом на некоронарогенні випадки смерті. Особливо значним зниження летальності та ІМ було серед хворих, яким здійснювалося ЧКВ, і у пацієнтів, які мали високий ризик виникнення ускладнень. Тому найбільш відчутним перевага фондапаринукса була в групі високого ризику (спостерігалося запобігання 34 смертей або реінфаркту на 1000 пролікованих пацієнтів).

Виходячи з даних проведеного міжнародного рандомізованого дослідження, можна зробити висновок, що фондапарінукс зменшує летальність і СС випадки в ранньому періоді і продовжує позитивно впливати на більш пізніх етапах. При використанні фондапаринукса знижується кількість тяжких кровотеч вірогідним зниженням епізодів тампонади серця.

Хворі, які з різних причин не отримують своєчасну РЕПЕРФУЗІЙНИХ терапію, мають підвищений ризик формування ускладнень і смерті. Використання фондапаринукса у цих хворих суттєво поліпшує прогноз без зростання частоти кровотеч.