Допуск дитини в організований колектив при відмові від проби манту. Коментарі юриста

Аналітична довідка правозастосування чинного законодавства Російської Федерації в частині проведення роботи з профілактики туберкульозу

У зв`язку з почастішанням випадків відмов батьками неповнолітніх дітей надання в освітні установи документів, що підтверджують відсутність захворювання на туберкульоз (піддаючи ризику здоров`я оточуючих дітей), ГКУЗ Московський науково-практичний Центр боротьби з туберкульозом Департаменту охорони здоров`я м Москви проведено аналіз правозастосування та тлумачення чинного законодавства.

1. Як випливає з рішення Верховного суду Російської Федерації від 17 лютого 2015 р №АКПІ14-1454 «Про оскарження пункту 1.3 та абзацу другого пункту 5.7 Санітарно-епідеміологічних правил СП 3.1.2.3114-13« Профілактика туберкульозу »від 22.10.2013 №60 , затв. Постановою Головного державного санітарного лікаря Російської Федерації », Конституцією Російської Федерації встановлено, що кожен має право на охорону здоров`я, на сприятливе навколишнє середовище (статті 41, 42).

Санітарно-епідеміологічне благополуччя населення є одним з основних умов реалізації конституційних прав громадян на охорону здоров`я і сприятливе навколишнє середовище. Відносини в області санітарно-епідеміологічного благополуччя населення регулюються Федеральним законом від 30 березня 1999 № 52-ФЗ «Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення» (далі - Федеральний закон від 30 березня 1999 № 52-ФЗ), іншими федеральними законами, а також прийнятими відповідно до них законами та іншими нормативно-правовими актами Російської Федерації (стаття 4).

Статтею 39 названого закону встановлено, що на території Російської Федерації діють федеральні санітарні правила, затверджені федеральним органом виконавчої влади, що здійснює федеральний державний санітарно-епідеміологічний нагляд, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 1).

В силу статті 29 пойменованого закону з метою попередження виникнення та поширення інфекційних захворювань і масових неінфекційних захворювань (отруєнь) повинні своєчасно і в повному обсязі проводитися передбачені санітарними правилами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації санітарно-протиепідемічні (профілактичні) заходи, в тому числі заходи по здійсненню санітарної охорони території Російської Федерації, введенню обмежувальних заходів (карантину), здійснений ію виробничого контролю, заходів щодо хворих на інфекційні захворювання, проведення медичних оглядів, профілактичних щеплень, гігієнічного виховання та навчання громадян (пункт 1).

Згідно з Положенням про Федеральній службі з нагляду у сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини, затвердженим постановою Уряду Російської Федерації від 30 червня 2004 № 322, Росспоживнагляд є федеральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення і реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання в сфері захисту прав споживачів, розроблення та затвердження державних санітарно-епідеміологічних правил і гігієнічних нормативів, а також по організаці і здійснення федерального державного санітарно-епідеміологічного нагляду та федерального державного нагляду в сфері захисту прав споживачів (пункт 1). Здійснює розробку та затвердження державних санітарно-епідеміологічних правил і гігієнічних нормативів, а також розробку обов`язкових вимог у сфері захисту прав споживачів (пункт 5.8 (1) Положення).

Керівником Федеральної служби з нагляду в сфері захисту прав споживачів і благополуччя людини в силу пункту 8 названого положення є Головний державний санітарний лікар Російської Федерації. Таким чином, Правила затверджені Головним державним санітарним лікарем Російської Федерації відповідно до наданих йому повноважень у порядку, передбаченому законодавством Російської Федерації, і встановлюють вимоги до комплексу організаційних, лікувально-профілактичних, санітарно-протиепідемічних (профілактичних), дезінфекційних заходів, повне і своєчасне проведення яких забезпечує раннє виявлення, попередження поширення захворювань на туберкульоз серед населення (пункти 1 .1 і 1.2).

Статтею 10 Федерального закону від 30 березня 1999 № 52-ФЗ встановлено обов`язки громадян в області забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, зокрема громадяни зобов`язані: виконувати вимоги санітарного законодавства, а також постанов, розпоряджень здійснюють федеральний державний санітарно-епідеміологічний нагляд посадових осіб - піклуватися про здоров`я, гігієнічне виховання і про навчання своїх дітей-не здійснюють дії, що тягнуть за собою порушення прав інших громадян на охорону здо ровья і сприятливе середовище проживання. Згідно з пунктом 3 статті 39 цього закону дотримання санітарних правил є обов`язковим для громадян, індивідуальних підприємців і юридичних осіб. Оспорюваний заявником пункт 1.3 Правил повністю відповідає наведеним положенням закону і фактично їх відтворює.

Федеральний закон від 18 червня 2001 № 77-ФЗ встановлює правові засади здійснення державної політики в галузі попередження розповсюдження туберкульозу в Російській Федерації з метою охорони здоров`я громадян і забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення (преамбула).

Даним законом протитуберкульозна допомога визначена як сукупність соціальних, медичних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, спрямованих на виявлення, обстеження та лікування, в тому числі обов`язкові обстеження і лікування, диспансерне спостереження і медичну реабілітацію хворих на туберкульоз і проводяться при наданні медичної допомоги в амбулаторних або стаціонарних умовах в порядку, встановленому цим федеральним законом, іншими федеральними законами та іншими нормативно-правовими актами Російсько Федерації, а також законами та іншими нормативно-правовими актами суб`єктів Російської Федерації. Профілактика туберкульозу - комплекс заходів, спрямованих на попередження виникнення, поширення туберкульозу, а також раннє його виявлення (стаття 1).

Пункти 2 і 3 статті 7 Федерального закону від 18 червня 2001 № 77-ФЗ закріплюють обов`язкова умова при наданні протитуберкульозної допомоги громадянам - наявність інформованої добровільної згоди на медичне втручання, за винятком випадків, передбачених статтями 9 і 10 цього закону і іншими федеральними законами (пункт 2).

Протитуберкульозна допомога неповнолітньому в віці до п`ятнадцяти років або хворому наркоманією неповнолітньому в віці до шістнадцяти років виявляється при наявності інформованої добровільної згоди на медичне втручання одного з його батьків чи іншого законного представника, особи, визнаної в установленому законом порядку недієздатним, якщо така особа за своїм станом нездатна дати інформовану добровільну згоду на медичне втручання, - при наявності інформованої доброволь ого згоди на медичне втручання його законного представника, за винятком випадків, передбачених статтями 9 і 10 зазначеного федерального закону і іншими федеральними законами (пункт 3).

Разом з тим стаття 10 Федерального закону від 30 березня 1999 № 52-ФЗ передбачає, що громадяни зобов`язані піклуватися про здоров`я, гігієнічне виховання і про навчання своїх дітей і не здійснювати дії, що тягнуть за собою порушення прав інших громадян на охорону здоров`я і сприятливе середовище проживання.

Встановлене другим абзацом пункту 5.7 Правил вимога про допуск дітей, туберкулінодіагностика яким не проводилася, в дитячу організацію при наявності висновку лікаря-фтизіатра про відсутність захворювання, направлено на попередження виникнення, поширення туберкульозу, а також дотримання прав інших громадян на охорону здоров`я і сприятливе середовище проживання .

Оспорюване положення пункту 5.7 Правил суперечить наведеним нормам закону, оскільки не регулює відносини, пов`язані з наданням протитуберкульозної допомоги неповнолітньому в віці до п`ятнадцяти років, а також не передбачає медичного втручання без інформованої добровільної згоди громадянина або його законного представника на таке втручання, закріпленого в статті 20 Федерального закону від 21 листопада 2011 № 323-ФЗ. При зверненні громадянина до лікаря-фтизіатра, останній рекомендує всі можливі способи діагностики, в тому числі виключають введення туберкуліну дитині.

Чи не встановлює оспорюване положення і обмежень прав на освіту в Російській Федерації гарантованих Федеральним законом від 29 грудня 2012 року № 273-ФЗ «Про освіту в Російській Федерації».

Оскільки оспорювані нормативні положення не порушують права і законні інтереси громадян, які не суперечать федеральному закону або іншому нормативному правовому акту, що має більшу юридичну силу, то відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного процесуального кодексу Російської Федерації в задоволенні заявлених вимог про оскарження пункту 1.3 та абзацу другого пункту 5.7 Санітарно-епідеміологічних правил СП 3.1.2.3114-13 Верховним судом Російської Федерації було відмовлено.

2. Найчастіше батьки неповнолітніх дітей, після відмови адміністраціями освітніх установ в допуску дитини до навчального закладу, звертаються до органів прокуратури за захистом своїх прав.

Органами прокуратури проводяться перевірки і виносяться Уявлення про усунення порушених прав (далі - Подання). Як правило, в основу висновків у поданні помилково закладені норми Федерального закону від 17.09.1998 № 157-ФЗ «Про імунопрофілактику інфекційних хвороб». Згідно зі статтею 1 названого закону профілактичні щеплення - введення в організм людини імунобіологічних лікарських препаратів для імунопрофілактики в цілях створення специфічної несприйнятливості до інфекційних хвороб.

Проба Манту щепленням не є. Щеплення ставиться для того, щоб створити імунітет до збудників того чи іншого захворювання. Проба Манту робиться не для вироблення імунітету до збудника туберкульозу (мікобактерія туберкульозу, паличка Коха), а для того, щоб оцінити наявність цього імунітету і його стану у дитини і є дуже важливою в ранній діагностиці захворювання на туберкульоз.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Федерального закону №157-ФЗ національного календаря профілактичних щеплень включає в себе профілактичні щеплення проти гепатиту В, дифтерії, кашлюку, кору, краснухи, поліомієліту, правця, туберкульозу, епідемічного паротиту, гемофільної інфекції, пневмококової інфекції та грип.

Частиною 2 ст. 9 Федерального закону №157-ФЗ встановлено, що Національний календар профілактичних щеплень, терміни проведення профілактичних щеплень та категорії громадян, що підлягають обов`язковій вакцинації, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що здійснює функції з вироблення і реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері охорони здоров`я.

Згідно з Додатком 1 до Наказу МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я І НАУКИ УКРАЇНИ від 21 березня 2014 р N 125н «Про затвердження НАЦІОНАЛЬНОГО КАЛЕНДАРЯ профілактичних щеплень І КАЛЕНДАРЯ профілактичних щеплень за епідемічними показаннями» вакцинація проводиться вакциною для профілактики туберкульозу для делікатної первинної вакцинації (БЦЖ-М) - в суб`єктах Російської Федерації з показниками захворюваності, що перевищують 80 на 100 тис. населення, а також при наявності в оточенні новонародженого хворих на туберкульоз - вакциною для профілактики т беркулеза (БЦЖ).

Відповідно можна зробити однозначний висновок, що положення Федерального закону від 17.09.1998 № 157-ФЗ «Про імунопрофілактику інфекційних хвороб» на спірні правовідносини не поширюються, оскільки в зазначеному законі йдеться виключно про вакцинацію (БЦЖ-М, БЦЖ) і ні в якому разі не про діагностику (проба Манту). У зв`язку з тим, як виносити Уявлення на підставі зазначеного закону, на нашу думку, є неправомірним.

3. У поданні також вказується на порушення вимог, встановлених ст.ст. 28, 41 Федерального закону №273-ФЗ від 29.12.2012 «Про освіту в Російській Федерації». Однак при детальному вивченні зазначених норм крім обов`язки освітнього закладу прийому учнів в освітню організацію, у нього є обов`язки по:

• створення необхідних умов для охорони та зміцнення здоров`я (п.15 ч. 3 ст. 28);
•  створення безпечних умов навчання відповідно до встановлених норм, що забезпечують життя і здоров`я учнів, працівників освітньої організації (п.2 ч.6 ст.28);
• організації проходження учнями відповідно до законодавства Російської Федерації періодичних медичних оглядів та диспансеризації (п.6 ч.1 ст.41);
• проведення санітарно-протиепідемічних та профілактичних заходів (п.10 ч. ст.41).

З огляду на положення Віденської Декларації 1993 року і Оттавської Декларації про право дитини на здоров`я 1998 року і п.3 ст.4 Федерального закону від 21.11.2011 №323-ФЗ «Про основи охорони здоров`я громадян у Російській Федерації» відповідно до яких, основним принципом охорони здоров`я є пріоритет охорони здоров`я дітей і п.3 ст.7 зазначеного федерального закону, згідно з яким, медичні організації, громадські об`єднання та інші організації зобов`язані визнавати і дотримуватися права дітей в сфері охорони здоров`я, можна зробити висновок, що закон датель встановив пріоритетну обов`язок всіх установ (в тому числі і освітніх) щодо захисту і охорони здоров`я дітей.

4. Слід окремо зазначити, що посилання батьків на порушення освітніми установами їх права на освіту, встановленого ст. 43 Конституції Російської Федерації неспроможні і неправомірні, на увазі наступного.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 43 Конституції кожен має право на освіту, гарантуються загальнодоступність і безоплатність дошкільної, основної загальної та середньої професійної освіти в державних або муніципальних освітніх установах і на підприємствах. Частиною 4 статті 43 встановлено, що основну загальну освіту обов`язково. Батьки або особи, які їх замінюють, забезпечують отримання дітьми основної загальної освіти.

Згідно ч. 1 ст. 17 Федерального закону №273-ФЗ від 29.12.2012 «Про освіту в Російській Федерації» в Російській Федерації освіта може бути отримана:

1. в організаціях, що здійснюють освітню діяльність;
2. поза організацій, що здійснюють освітню діяльність (у формі сімейного освіти і самоосвіти).

Відповідно громадяни можуть реалізувати своє право на освіту і поза освітніх установ.

Отже, вимоги, встановлені в п. 1.3 та п. 5.7 Санітарно-епідеміологічних правил СП 3.1.2.3114-13 про заборону допуску дітей в дитячу організацію при відсутності проведеної туберкулінодіагностики або висновку лікаря-фтизіатра правомірність і ПІДЛЯГАЮТЬ ВИКОНАННЮ УСІМА ФІЗИЧНИМИ І юридичними особами.

Як випливає з вищевикладеного, а також з рішення Верховного суду РФ від 17.02.2015 №АКПІ14-1454 при вирішенні зазначених спорів слід керуватися, статтями 41, 42, 43 Конституції Російської Федерації, Федеральним законом від 30.03.1999 №52-ФЗ «Про санітарно епідеміологічного благополуччя населення », Федеральним законом від 18.06.2001 №77-ФЗ« Про попередження поширення туберкульозу в Російській Федерації », Федеральним законом від 21.11.2011 №323-ФЗ« Про основи охорони здоров`я громадян у Російській Федерації », Федеральним законом № 273-ФЗ від 29.12.2012 «Про образ ованія в Російській Федерації », Санітарно-епідеміологічними правилами СП 3.1.2.3114-13« Профілактика туберкульозу »від 22.10.2013 №60, затв. Постановою Головного державного санітарного лікаря Російської Федерації.