Лімфоми - регіонарні пухлинні захворювання кровотворної та лімфатичної тканини

У цю групу захворювань входять лимфосаркома, грибоподібний мікоз, хвороба Сезарі, ретикулосаркома, лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна).
Лімфоми можуть бути В-клітинного і Т-клітинного походження.
На цьому заснована класифікація лімфом, запропонована Люкез і Коллінз. Відповідно до цієї класифікації, В-клітинні лімфоми можуть бути: дрібноклітинний (В), центроцітарнимі, імунобластні (В), плазмолімфоцітарнимі, а Т-клітинні лімфоми - дрібноклітинний (Т), з лімфоцитів з перекрученими ядрами, імунобластні (Т), а також представлені грибоподібним мікозом і хворобою Сезарі. Крім того, виділяють неклассіфіціруемие лімфоми. З цієї класифікації слід, що дрібноклітинні і імунобластні лімфоми можуть відбуватися як з В-, так і з Т-клітин. Тільки з В-клітин розвиваються центроцітарная і плазмолімфоцітарная лімфоми і тільки з Т-кле¬ток - лімфома з лімфоцитів з перекрученими ядрами, грибоподібний мікоз і хвороба Сезарі.

Етіологія і патогенез.
Лімфоми не мають будь-яких особливостей у порівнянні з лейкозами. Слід підкреслити, що в умовах сучасної терапії цитостатичними засобами деякі лімфоми (лімфосаркоми) нерідко «завершують» термінальну стадію лейкозу. Разом з тим самі вони здатні «трансформуватися» у лейкоз. З цього випливає, що розмежування пухлин системи крові на «дифузні» і «регіонарні», необхідне в інтересах нозології, з позицій онкогенеза вельми умовно.
Патологічна анатомія. Кожна з лімфом має характерну морфологічну картину.