Туберкульоз - збір анамнезу

Відео: Анамнез морбі.mpg

В.Ю. Мішин

Анамнез захворювання (anamnesis morbi) - правильно зібраний, є вихідним пунктом для подальшого об`єктивного дослідження.

Невимушена розповідь хворого про його страждання, уважно терпляче вислуховується лікарем, є незамінною умовою для створення довірчих відносин, які необхідні для успішного розпізнавання хвороби.

Відео: Анамнез

У деяких випадках анамнез захворювання може відразу виявити справжню природу захворювання і сприятиме діагностиці туберкульозу в найбільш ранніх етапах його розвитку, коли ще не відзначається грубих і необоротних анатомічних і функціональних змін, доступних об`єктивному дослідженню.

Збір анамнезу захворювання слід проводити за певним планом, спрямованому на деталізацію скарг і час їх виникнення.

Відео: Анамнез

Необхідно з`ясувати всі фактори, що сприяють зараженню хворого і розвитку хвороби. Дуже велике значення в цьому плані має контакт обстежуваного з хворими на туберкульоз, і якщо в анамнезі такий контакт присутній, слід уточнити його тривалість і характер.

Контакт може бути побутовим і виробничим, коротким і тривалим, періодичним і постійним. Особливе значення має тривалий сімейний контакт. При цьому контакт може бути постійним - з найближчими родичами, що проживають разом з хворим, або періодичним - з родичами і знайомими, часто відвідували хворого.

Необхідно по можливості з`ясувати характер і тяжкість хвороби людини, з яким обстежуваний був в контакті. Для уточнення ролі контакту в розвитку хвороби обстежуваного грають роль вік останнього, стан його здоров`я і умови життя і роботи в період контакту. З`ясування всіх перерахованих обставин має значення для визначення моменту зараження і тривалість захворювання.

З метою виявлення факторів, які могли мати несприятливий вплив на організм, необхідно з`ясувати побутові умови хворого, бюджет сім`ї, якість і регулярність харчування.

Для правильного розуміння впливу туберкульозного процесу на організм вельми важливо виявлення в дитячому віці відхилень у фізичному розвитку, що може бути обумовлено наявністю туберкульозної інтоксикації. Особливу увагу слід звертати на перенесені в дитинстві захворювання - пневмонію, плеврит, лімфаденіт, хронічний отит, кон`юнктивіт.

Необхідно пам`ятати, що важливо не тільки з`ясувати початок появи бронхолегеневої симптоматики і скарг (з чого фактично і необхідно починати збір анамнезу у хворого), але і їх розвиток, не забуваючи, що суб`єктивні прояви туберкульозу наростають поступово протягом тривалого часу і часто не проходять від неспецифічної терапії.

Лікарський досвід вчить, що з`ясування всього ходу хвороби від її початку, послідовності розвитку ознак, їх посилення, приєднання нових симптомів, ефективності попереднього лікування та ін. Багато в чому допомагає лікареві вчасно поставити правильний діагноз.

Всі поставлені запитання і отримані відомості, що стосуються цього захворювання і пов`язані з бронхолегеневої патологією, складають лише частину анамнезу, і цим не обмежується опитування хворого. Нерідко коріння справжнього захворювання відходять у минуле, і нинішнє страждання може бути наслідком іншого, давно перенесеного, захворювання, іноді відноситься до раннього дитинства пацієнта.

Наприклад, ними можуть бути часті простудні захворювання, пневмонії, відставання в розвитку, виявлення якихось не діагностованих змін в легенях, віраж туберкулінових проб, несприятливі соціальні та інші фактори, що призводять до ослаблення неспецифічної резистентності організму та ін.

Особливо ці положення стосуються хвороб, які вимагають тривалого прийому глюкокортикоїдів, так як гормони призводять до вторинного імунодефіциту, що сприяє розвитку і часто несприятливого протікання туберкульозу (так званий стероїдний туберкульоз).

Важкі психічні захворювання, травми, порожнинні операції, ВІЛ-інфекція та ін. Також несприятливо позначаються на резистентності організму і сприяють захворюванню на туберкульоз.

Анамнез життя (anamnesis vitae) також збирають за певною схемою. Необхідно вказати, в якому регіоні хворий народився і проживав тривалий час в колишні роки. Ці відомості іноді можуть бути використані з діагностичною метою, так як в різних місцевостях епідемічна ситуація з туберкульозу різко відрізняється.

При зборі анамнезу життя необхідно особливу увагу звертати на соціальну адаптацію пацієнта, побутові та матеріальні умови, інтелект, освітній рівень.

Відомості про професійні шкідливості також мають певне значення і нерідко можуть виявитися корисними для з`ясування діагнозу захворювання. Наприклад, у людей, професія яких пов`язана з вдиханням пилу, може розвинутися пневмоконіоз, і зокрема силікоз. Особи, які страждають на силікоз, частіше хворіють на туберкульоз легень (так званий сілікотуберкулез) в порівнянні з рештою населення.

Інші професійні шкідливості (хімічні, радіоізотопні та ін.) Можуть зумовити пригнічення опірності організму і ослаблення реактивності, що також сприяє розвитку туберкульозу.

Важливе значення має наявність у хворого шкідливих звичок, хронічного зловживання алкоголем і наркотиками. Такі особи, як правило, соціально неадаптіровани- функціональні і морфологічні зміни ЦНС обумовлюють втрату самооцінки свого здоров`я, несвоєчасне звернення або взагалі незверненими до лікаря навіть при появі явних ознак захворювання.

У таких пацієнтів часто виявляються важкі форми прогресуючого туберкульозу. Лікування їх нерідко не приводить до позитивних результатів з огляду на те, що вони не витримують тривалого перебування в стаціонарі і часто погано переносять хіміотерапію.

При зборі алергологічного анамнезу велике значення мають відомості про непереносимості певних лікарських засобів, наявності протипоказань до призначення деяких з них. Надалі ці дані необхідно враховувати при призначенні лікування.

При зборі анамнестичних даних необхідно дотримуватися певних правил. Не слід, з одного боку, вселяти хворому бажані для досліджує відповіді, але з іншого боку лікар сам не повинен давати хворому відвернути себе в сторону певного діагнозу, що трапляється нерідко, якщо хворий вже встиг перебувати в багатьох лікувальних установах і склав собі певну, нерідко хибне уявлення про свою хворобу.

Слід ставити чіткі і зрозумілі хворому питання. При расспросе про попередні захворювання не слід обмежуватися тільки їх назвами. Лікар повинен детально перераховувати хворому основні ознаки хвороби і тим самим допомогти йому давати правильні відповіді. При зборі відомостей, про які хворий не хотів би розповідати в присутності інших осіб, слід постаратися залишитися з ним наодинці.

Повнота збору анамнезу може бути забезпечена тільки при довірчому контакті з пацієнтом, для чого лікаря необхідно не проявляти метушливість і поспіх, а тим більше дратівливості.