Роль катехоламінів, серотоніну, адрено- і серотонінореактівних систем

Процеси реєстрації, відбору і довготривалого зберігання інформації в ЦНС тварин і людини в значній мірі визначаються загальним рівнем неспання, спрямованого активного уваги і особливо емоційним забарвленням того чи іншого сигналу [Громова Е. А., 1977, 1978- Kety S. S., 1978].

Відомо, що в цих процесах активна роль належить біогенних амінів, зокрема катехоламінів (норадреналіну і дофаміну), а також серотоніну. В організмі вони виконують ряд регуляторних функцій, виступаючи в якості посередників, що активують синтез АМФ в результаті взаємодії зі специфічними постсинаптическими мембранами нейрона [Robison G. A. et al., 1971- Greengard P., 1979].

За безпосередньої участі катехоламінів здійснюється регуляція обмінних, енергетичних і гормональних процесів в нервовій клітині, а також їх взаємодію.

По-цьому не дивно, що біогенні аміни - норадреналін, дофамін, серотонін, які синтезуються в специфічних нейронних ансамблях (блакитнувате місце, чорна речовина, ядра шва середнього мозку) зі строго виборчим розподілом аксони терминалей в структурах переднього, проміжного і спинного мозку [Fuxe До et al., 1971], грають настільки важливу роль у змінах функціонального стану нервової системи, починаючи з нервової регуляції вісцеральних функцій [Аничков С. В., 1974] і закінчуючи вищими проявами діяльності головного мозку, такими, як поведінка, свідомість, мислення, навчання і пам`ять [Ogren S. О. et al., 1977] .

В даний час накопичено велику кількість фактів, що свідчать про зміни обміну катехоламінів в процесах фіксації і зберігання інформації. Загальноприйнятим можна вважати уявлення, що навчання тварин при негативному підкріпленні супроводжується збільшенням концентрації норадреналіну в гіпоталамусі, гіпокампі і корі великих півкуль [Громова Е. А., 1977- Громова Е. А. і ін., 1977- Crow Т. Y. et al ., 1977].

Навпаки, при позитивному підкріпленні інструментальних умовних реакцій відзначається зниження його рівня в головному мозку щурів [Seiden L. S. et al., 1975].

Однак існують і протилежні дані. Наприклад, навчання щурів навику пасивного уникнення електроболевого роздратування при спробі пити воду супроводжувалося зниженням рівня норадреналіну в проміжному ч передньому мозку, в мозковому стовбурі і надниркових [Cold P. E. et al., 1978] - тривалість збереження виробленої реакції в значній мірі визначалася амплітудою дратівної струму.

Так, при силі струму 0,7 мА зміст норадреналіну практично не змінювалося, а час збереження виробленого досвіду було нетривалим.

Збільшення амплітуди струму до 2 мА супроводжувалося зниженням рівня норадреналіну до 10-80% від вихідного при різкому зростанні латентного періоду реакції уникнення. Н. Б. Саульський і В. В. Суворов (1979) виявили достовірну зворотну залежність між рівнем норадреналіну в мозку і швидкістю згасання навички активного уникнення. За рівнем дофаміну значущих відмінностей не виявлено.